Понеділок, 21 Серпень 2017, 18:03
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1846
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Харківський державний політехнічний коледж (ХЭМТТС)

ІСТОРІЯ КОЛЕДЖУ

СТИСЛА ІСТОРІЯ ХАРКІВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО КОЛЕДЖУ
    Харківський державний політехнічний коледж, ХДПК. Чотири навчальних корпуси загальною площею більш, ніж 10 тис.м2, гуртожиток, сучасне устаткування в лабораторіях і обчислювальних центрах, просторі аудиторії і бібліотека, зібрання якої нараховує близько 70 тис. томів. Підготовка студентів за п'ятьма напрямками по восьми спеціальностям, денне і заочне відділення, екстернат, курсова підготовка за чотирма робочими спеціальностями. Близько 1000 студентів денного і близько 400 слухачів заочного відділення. Педагогічний колектив, що складається з 80–ти викладачів, майже третина з яких мають вищу кваліфікаційну категорію. Комплекс „Трансбуделектро", створений на базі технікуму, до складу якого входять школи, ПТУ, вищі навчальні заклади різного рівня акредитації і виробничі підприємства міста і області [1]. Це сьогоднішній день одного з найстарших навчальних закладів Харкова і України, передісторія створення якого починалася більш, ніж 130 років тому, на початку 70–х років 19 століття. З кінця 60–х років 19 століття Харків стає одним з найбільших залізничних вузлів Російської імперії. У зв'язку з цим в регіоні виникає необхідність у кваліфікованих фахівцях залізничного профілю. Одночасно з розвитком залізничного транспорту особливо гостро стала виявлятися нестача техніків середньої і нижчої кваліфікації (машиністів, помічників машиністів, шляхових майстрів, телеграфістів, техніків по рухомому складу, десятників, доглядачів, землемірів, креслярів, рахівників, майстрів, підмайстрів і т.п.), завжди більш численних, ніж інженерні кадри. Для їх підготовки в 1870 році при станції Курсько–Харківсько–Азовської залізниці в місті Харкові за наказом голови правління дороги Полякова була відкрита Железнодорожная техническая школа, яка у 1870 – 1871 навчальному році почала навчання приватно, не чекаючи офіційного відкриття, у двох підготовчих класах по програмі двокласного початкового училища. До занять приступили 55 чоловік [2].
     Тільки 1 вересня 1874 року в навчальному закладі був відкритий 1–й спеціальний клас, до цього тут фактично тільки велася підготовка учнів до вступу в технічні училища, однак, оскільки в закладі крім загальноосвітніх дисциплін викладали ще й ремесла, він мав статус технічної школи. На чолі Железнодорожной технической школы був поставлений інженер Янчевський у посаді інспектора [2], він очолював школу з 1870 по 1877 роки [3].
     У 1875 році ця школа була перетворена в Харьковское низшее техническое железнодорожное училище (ХТЖДУ) і був затверджений його устав. З 1880 року ХТЖДУ мало у своєму складі тільки спеціальні класи і перетворилося в техучилище нормального типу [2].
     До 1878 року навчальний заклад не мав власної будівлі і був змушений проводити навчання ремеслам у майстернях Курсько–Харківсько–Азовської залізниці, а класні заняття вести спочатку в залізничних казармах, а потім – у 4 пристанційному житловому будинку.
     Протягом 1877 – 1880 років для ХТЖДУ на станційній площі по вулиці Олександрівській (у даний час вулиця Червоноармійська) на земельній ділянці в 947,33 кв. сажені, виділеній училищу Правлінням дороги, були побудовані дві кам'яні будівлі – навчальний корпус і навчальні майстерні. Утримувалося училище як на кошти приватних осіб і товариств, так і за рахунок оплати за навчання, яка вносилася основною масою учнів [2].
     У 1891 році Курсько–Харківсько–Азовська залізниця перейшла в державну власність, у зв'язку з чим ХТЖДУ перейшло в тому ж році на державний кошт по МШС (рос. МПС) і стало іменуватися ХТЖДУ ЮЖД МПС [3].
     З 1877 по 1883 роки ХТЖДУ в посаді начальника училища [2] (за іншими відомостями – завідувача училищем [3]) очолював лікар Моровський [3], з 1883 по 1888 роки – інженер Петронін [3], з 1888 по 1908 чи 1910 роки [2] (за іншими відомостями – по 1897 рік [3]) – кандидат математичних наук Д. М. Федоровський*, c 1908 по 1920 роки [2] (за іншими відомостями – з 1898 року [3]) – інженер П. В. Тіханов*.
     Усього за 47 років існування ХТЖДУ (в період з 1870 по 1917 роки) воно випустило близько 1000 фахівців [2]. Найвидатнішим випускником цього періоду, безумовно, є Степан Васильович Гризодубов (випускник 1904 року), один з перших російських авіаконструкторів і льотчиків.
     Після Жовтневої революції в 1917 році Харьковское низшее техническое железнодорожное училище було перетворено в середню проф. технічну школу під найменуванням ,,Харьковское среднее железнодорожное техническое училище" [2] (за іншими відомостями – Харьковское средне–техническое училище НКПС [3]). У 1920 році це училище було реорганізовано в Харьковский техникум механической специальности НКПС (ХТМС НКПС), його начальником стає інженер І. І. Дирда*, що очолює технікум з 1920 по 1925 рік. З 1925 по 1929 рік [2] (за іншими відомостями – по 1930 рік [3]) посаду директора ХТМС займає викладач І. А. Беседовський*. У 1929 році розпорядженням Наркомату шляхів сполучення (НКШС, рос. НКПС) ХТМС і ще два інших технікуми – експлуатаційний технікум, який існував з 1920 року, розміщений по Свердловському провулку і вечірній технікум механічної спеціальності, який існував з 1925 року, розміщений у приміщенні ХТМС – були реорганізовані в один навчальний заклад ,,Харьковский объединённый техникум НКПС" (ОТПС). Начальником ОТПС був призначений колишній начальник ХТМС І. А. Беседовський* [2]. За 10 років існування (1920 – 1931 роки) ХТМС і ОТПС випустили більш ніж 300 фахівців. У 1930 році в Харкові наказом НКПС від 08.07.1930 р. був організований залізничний ВНЗ (рос. ВУЗ) широкого профілю – Транспортно – тяговый институт (у даний час Хардазт – „Харківська державна академія залізничного транспорту", що носила донедавна назву „Харьковский институт инженеров транспорта", ХИИТ). Його організація проводилась головним чином на матеріально–технічній і педагогічній базі ОТПС: частина устаткування, студенти старших курсів механічного відділення і найбільш кваліфіковані викладачі технікуму були передані новому ВНЗ. На базі устаткування, що залишилося, і 5 будівель наказом № 285 по Південній залізниці від 30.06.1931р. був відкритий Харьковский железнодорожный учебный комбинат ЮЖД НКПС, до складу якого увійшли всі харківські технікуми залізничного напрямку підготовки, Центральні курси підготовки і підвищення кваліфікації та Інженерно–технічні курси. Ядро педколектива Учкомбіната склали викладачі, що залишилися в ОТПС, у ньому продовжили навчання студенти, що не перейшли в Транспортно–тяговый институт і інші навчальні заклади, а також студенти інших технікумів, що ввійшли до складу Учкомбіната. Директором Учебного комбината ЮЖД був тим же наказом по ЮЖД призначений викладач В. П. Аушев* [2] (за іншими відомостями він був призначений директором ОТПС ще в 1930 році [3]). В. П. Аушев* займав цю посаду до кінця 1931 року. Харківський учкомбінат був одним із самих великих учкомбінатів НКПС того часу за масштабом підготовки фахівців і самим повним у відношенні кількості спеціальностей, за якими проводилося навчання. Так, одночасно навчалося 28 – 30 груп, а загальна кількість учнів по комбінату доходила до 900 [2]. У зв'язку з цим у 1930 – 1932 роках був капітально перебудований і розширений навчальний корпус комбінату, розташований по вул. Червоноармійській, 3 (двоповерховий будинок був перебудований у чотириповерховий), на території було побудовано нову будівлю їдальні і навчальних майстерень, а старе приміщення майстерень передане під лабораторний корпус. Отримані були і нові приміщення під гуртожиток на вул. Червоноармійській, 10 і на платформі Карачёвка у передмісті Харкова. У 1932 році директором учкомбіната стає викладач Г. Я. Маслов*, який працював у цій посаді до 1933 року, його заміняє інженер Бухін, який займав посаду з 1933 по 1934 рік. У 1934 році в посаді директора учкомбінатом керує викладач В. П. Зембицький*. У 1934 році істотно змінилася внутрішня структура Харківського учкомбіната: у ньому були залишені тільки спеціальності, що базуються на електротехнічній основі викладання – зв'язок і СЦБ (сигналізація, централізація і блокування). Крім цього, з його складу був виведений курсовий сектор, надалі робота курсів по перепідготовці кадрів відновлялася лише епізодично [2]. Після реорганізації навчальний заклад одержав і нову назву – Харьковский электротехникум НКПС (ХЭТ). За даними 1939 – 1940 навчального року ХЭТ мав у своєму складі 28 викладачів і 20 навчальних груп із загальною кількістю учнів 548 чоловік [2]. З 1934 по 1935 рік технікум очолював у посаді директора викладач Г. В. Чудновський*, з 1935 по 1937 рік – інженер Г. М. Збарський*, а з 1937 по 1944 рік – знову Г. В. Чудновський* [3] (джерело [2] приводить трохи інші відомості, не окреслені точними хронологічними рамками). З 1938 року в технікумі вперше почало працювати заочне відділення з контингентом у 48 чоловік [2]. Як один із кращих технікумів на Україні, ХЭТ був у методичному відношенні опорним технікумом у м. Харкові до 1941 року.
     З початком Великої Вітчизняної Війни частина учнів і викладачів ХЭТа були призвані або пішли добровольцями в діючу армію. Восени 1941 року після одержання наказу Наркома Шляхів Сполучення про евакуацію ХЭТ був 6 евакуйований на станцію Тайга Томської залізниці [2, 4] (джерело [1] називає станцію Тайга Забайкальської залізниці, однак алфавітний покажчик Атласу залізниць СРСР 1988 року видання містить тільки одну станцію з подібною назвою в районі Новосибірська і Томська, як і вказує джерело [2]; Атлас відносить її до Кемеровської залізниці [5]). При проїзді технікуму через Новосибірськ був отриманий наказ ГУУЗа (Главного управления учебных заведений) МПС, що знаходився тут в евакуації, здати навчальне устаткування і передати частину учнів Томському експлуатаційному электротехникуму. Після прибуття на станцію Тайга на базі технічної школи машиністів і педколектива ХЭТа був згідно з тим же наказом організований Харьковский техникум паровозного хозяйства, що оголосив набір учнів і з лютого 1942 року почав свою діяльність. За час перебування в евакуації технікум зміг стати нормально функціонуючим навчальним закладом, мав усі 4 курси з загальною кількістю учнів до 400 чоловік і дав один випуск у кількості 32 чоловік [2]. Після звільнення Харкова був отриманий наказ НКПС про реевакуацію технікуму. На початку вересня 1943 року технікум повернувся в Харків. У зв'язку з тим, що основний навчальний корпус по вул. Червоноармійській, 3 був цілком зруйнований, технікуму був виділений чотириповерховий будинок по вул. Дмитріївській, 26, що вимагав капітального ремонту (до революції – дохідний будинок, будівля еклектичної архітектури спорудження 1906 року, архітектор Ф. А. Кондратьев [6]). За порівняно короткий час були проведені відновний ремонт лівого флангу нового головного навчального корпуса по вул. Дмитріївській, 26, цілком відремонтовані будівлі на вул. Гончарівській і у Свердловському провулку, частково обладнані кабінети і лабораторії, організовано набір учнів на 1–й і 2–й курси та укомплектовано педколектив. 1 вересня 1944 року технікум почав 1944 – 1945 навчальний рік. Наказом від 8 березня 1945 року № 124 Комісії ВКВШ Харківський технікум став опорним у місті Харкові. Через кілька років він передав цю роль Харківському будівельному технікуму, а сам став до 1954 року опорним технікумом галузевого типу (серед технікумів ЮЖД). Після повернення з евакуації навчальний заклад, що носив назву ,,Харьковский техникум паровозного хозяйства", переключився на підготовку фахівців зі своїх колишніх спеціальностей – СЦБ і зв'язку. У 1947 – 1948 роках йому був доданий ряд економічних спеціальностей, у 1944 році йому було надано назву ,,Харьковский техникум железнодорожного транспорта НКПС" (ХТЖД НКПС, з 1946 року – ХТЖД МПС [3]). У 1952 році економічні спеціальності були передані знову створеному 2–му Харківському технікуму МШС, а сам він став проводити підготовку по спеціальностях ,,Провідний зв'язок на залізничному транспорті", „Автоматика і телемеханіка на залізничному транспорті" і „Енергопостачання і енергетичне господарство". З 1952 року технікум одержав назву ,,Харьковский электромеханический техникум МПС" (ХЭМТ). У 1944 році Г. В. Чудновського* на посаді директора технікуму змінив інженер Травкін, який працював у цій посаді до 1946 року. В наступні роки посаду директора займали інженер Скляр – 1946 рік, інженер Анурєєв – з 1946 по 7 1947 роки, інженер А. А. Аракчєєв* – з 1948 по 1950 роки [3] (в інших джерелах, зокрема, на групових випускних фотографіях того часу, зустрічаються трохи інші відомості про роки роботи деяких директорів, однак, у силу того, що вони уривчасті й іноді суперечать один одному, вірогідно уточнити ці відомості неможливо). З 1951 по 1971 рік посаду директора технікуму займав інженер – зв'язківець Веніамін Олександрович Чунарьов [2, 3]. У 1954 році було організоване Міністерство транспортного будівництва, у ведення якого і був переданий ХЭМТ. Технікум став проводити підготовку кадрів за тими ж спеціальностям з будівельним ухилом і був перейменований у ,,Харьковский электромеханический техникум Министерства транспортного строительства СССР" (ХЭМТТС). В роки існування в СРСР совнархозної системи (1959 – 1964 роки) технікум був переданий Харківському Совнархозу, а в 1964 році повернутий у ведення Минтрансстроя СССР [2]. До 1950 року був цілком відремонтований навчальний корпус по вул. Дмитріївській, 26, створений лабораторний корпус у будинку на Свердловському провулку, 1, введено до ладу старий гуртожиток по вул. Гончарівській, 13 і отримано новий гуртожиток по вул. Каширській, 12.
     У зв'язку з нестачею навчальних площ навчальні майстерні і їдальня технікуму були розміщені в підвальному приміщенні головного корпуса по вул. Дмитріївській, 26. У 1950 році [2] (по іншим даним – фактично в 1948 році, а офіційно – у 1952 році [3]) у технікумі для допомоги предметним комісіям був організований педагогічний (методичний) кабінет, що функціонує і в наш час. У 60–х роках 20 століття поруч зі старим був побудований і обладнаний новий навчальний корпус на 700 учнівських місць (зданий в експлуатацію в 1968 році), перепланований і відремонтований старий навчальний корпус на 350 місць по вул. Дмитріївській, 26. Старий і новий корпуси в 1969 році [7] були з'єднані критим переходом і склали єдиний навчальний комплекс. Будинок по Свердловському провулку, 1, у якому розміщався лабораторний корпус, було цілком отримано в розпорядження технікуму і в ньому були обладнані навчальні майстерні. У цей же період був відремонтований гуртожиток на 125 місць по вул. Володарського і побудовані нові гуртожитки на 300 і на 632 місця [2]. Через 100 років після заснування технікум являв собою крупний навчальний заклад всесоюзного значення, що у 1970 – 1971 навчальному році мав у своєму складі 31 навчальну групу (912 чоловік) на денному і 561 чоловіка на заочному відділеннях (у післявоєнний період відкрито з 1 вересня 1963 року [1]), педколектив нараховував близько 60 викладачів [2]. C 1971 року технікум очолив інженер Борис Васильович Сосюрко, який працював у цій посаді до 1979 року [1]. У дні святкування ювілею, 21 жовтня 1972 року [4] за успіхи в підготовці фахівців і в зв'язку з 100–річчям з часу заснування технікум був нагороджений орденом „Знак Пошани". У цей період ХЭМТТС вів підготовку фахівців з тих же трьох, які стали вже класичними для нього, залізничним спеціальностям: ,,Автоматика і телемеханіка", ,,Провідний зв'язок" і ,,Енергопостачання". Під кінець 1975 року кількість учнів збільшилася до полутора тисяч, щорічний випуск склав близько 400 чоловік. 8 У 1977 році [4] був зданий в експлуатацію новий лабораторний корпус, упритул прибудований до нового навчального корпуса. Його будівля органічно вписалася в існуючий раніше навчальний комплекс із двох будівель. Здача лабораторного корпуса дозволила значно розширити площі основних лабораторій для вивчення спеціальних дисциплін і перевести навчально–виробничі майстерні з корпусу по Свердловському провулку, 1 в основний навчальний комплекс з одночасним збільшенням відведеної для них площі. Таке зосередження всіх навчальних підрозділів у єдиному комплексі будівель позитивно відбилося на організації навчального процесу в цілому, на той момент був цілком ліквідований дефіцит навчальних площ у технікумі. У будівлі по Свердловському провулку, 1, яка звільнилася, були розміщені малий спортивний зал, склади, а частину приміщень навіть було здано в оренду СМП–803. C 1979 року директором ХЭМТТС став інженер–економіст Михайло Петрович Бочарніков, який очолював технікум до кінця 1997 року [1]. У цей період розширилася діяльність заочного відділення і Курсів підвищення кваліфікації (КПК) Міністерства транспортного будівництва, що періодично відновляли роботу при технікумі, зокрема, на Курсах підвищення кваліфікації навчалися не тільки фахівці Минтрансстроя СССР, але і громадяни Болгарії, Ірану, Куби [1]. У 1989 році в технікумі була відкрита нова спеціальність ,,Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд". Ця подія знаменна тим, що відкриття нової спеціальності відбулося вперше з 1952 року, коли остаточно склався той набір класичних спеціальностей, за якими і велася підготовка учнів усі ці роки. Крім того, вперше за всю історію ХЭМТТС нова спеціальність не мала залізничної спрямованості. З цього моменту починається різке розширення напрямків, по яких технікум веде підготовку, що останнім часом має вирішальне значення для розвитку будь–якого навчального закладу. У середині 70–х років 20 століття ХЭМТТС стає базовим технікумом Головного управління навчальних закладів Міністерства транспортного будівництва СРСР із питань наукової організації, технічного і естетичного забезпечення навчального процесу. У 1991 році ХЭМТТС (укр. ХЕМТТБ) був підпорядкований Міністерству освіти України [1]. У листопаді 1997 року (у рік святкування 125–річчя з дня заснування) технікум очолив випускник ХЕМТТБ 1974 року, інженер – СЦБіст, досвідчений викладач, голова студентського профкому протягом ряду років Віталій Миколайович Немченко, він обіймає посаду директора до нашого часу. З його приходом у 1998 році були ліцензовані відповідно до нових вимог Міністерства освіти України чотири діючі спеціальності і розгорнута інтенсивна робота з відкриття нових напрямків підготовки фахівців. У 1999 році в технікумі відкриваються відразу три нові спеціальності: „Обслуговування устаткування і систем газопостачання", „Обслуговування і ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів" і „Бухгалтерський облік". При цьому в будівлі по Свердловському провулку, 1 було ліквідовано малий спортивний зал і склади (перенесені в другий навчальний корпус), а на площах, що звільнилися, були розміщені лабораторії для вивчення спецпредметів за фахом „Обслуговування і 9 ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів". Таким чином, технікум з мінімальними витратами фактично одержав у своє розпорядження четвертий навчальний корпус, що якомога краще відповідає специфіці проведення занять по даній спеціальності (при ньому є окремий обгороджений двір з декількома боксами). Ще через два роки, у 2001 році, відкривається спеціальність „Обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем і мереж". Відкриття останньої спеціальності стало логічним продовженням корінної модернізації комп'ютерного парку технікуму, що послідовно ведеться з 1997 року. Сьогодні колективом технікуму інтенсивно обновлюється та удосконалюється матеріальна база традиційних напрямків підготовки і створюється база для нових спеціальностей. Таким чином, на сьогоднішній день ХЕМТТБ веде підготовку фахівців з п'яти напрямків по восьми спеціальностям на трьох денних і заочному відділеннях, в екстернаті (відкритий у 2001 році) і на відділенні курсової підготовки (по чотирьох робочих спеціальностях). Підготовчі курси різної тривалості, організовані при технікумі, допомагають абітурієнтам підвищити рівень своєї підготовки по загальноосвітніх предметах перед вступом. На базі ХЕМТТБ у 1998 році був створений комплекс ,,Трансбуделектро", до складу якого входять, з одного боку, школи і ПТУ, що допомагають формувати контингент вступаючих до технікуму, а з іншого боку, вищі навчальні заклади різного рівня акредитації і промислові підприємства міста і області, що надають студентам місця для проходження виробничої практики. Після закінчення технікуму частина студентів продовжує свою освіту у ВНЗ або приходить на роботу на підприємства, що входять у комплекс. Крім цього, з 1998 року технікум входить на правах юридичної особи в сім навчальних науково–виробничих комплексів вищих навчальних закладів ІІІ – ІV рівня акредитації [1]. Усе це дозволяє говорити про те, що і сьогодні, через 130 років після заснування, ХЕМТТБ має дуже широкі перспективи для подальшої успішної діяльності і розвитку згідно вимогам часу.
     За час свого існування технікум пройшов через наступний ряд реорганізаційних змін, які найчастіше самим докорінним чином торкалися не тільки назви навчального закладу, але і всієї його структури, напрямку і рівня підготовки учнів і масштабу діяльності:
     1 Железнодорожная техническая школа при станції Курсько–Харківсько–Азовської залізниці в місті Харкові (1870 – 1875 роки);
     2 Харьковское низшее техническое железнодорожное училище (ХТЖДУ) при станції Курсько–Харківсько–Азовської залізниці в місті Харкові (1875 – 1891 роки);
     3 Харьковское низшее техническое училище ЮЖД МПС (ХТЖДУ) (1891 – 1917 роки);
     4 Харьковское средне–техническое железнодорожное училище НКПС (1917 – 1920 роки);
     5 Харьковский техникум механической специальности НКПС (ХТМС) (1920 – 1929 роки); 
     6 Харьковский объединённый техникум НКПС (ОТПС) (1929 – 1931 роки);
     7 Харьковский железнодорожный учебный комбинат ЮЖД НКПС (1931 – 1934 роки);
     8 Харьковский электротехникум НКПС (ХЭТ) (1934 – 1942 роки);
     9 Харьковский техникум паровозного хозяйства (в евакуації на ст. Тайга Томської залізниці) (1942 – 1944 роки);
   10 Харьковский техникум железнодорожного транспорта НКПС (ХТЖД) (1944 – 1946 роки);
   11 Харьковский техникум железнодорожного транспорта МПС (ХТЖД) (1946 – 1952 роки);
   12 Харьковский электромеханический техникум МПС (ХЭМТ) (1952 – 1954 роки);
   13 Харьковский электромеханический техникум Министерства транспортного строительства СССР (ХЭМТТС) (1954 – 1959 роки);
   14 Харьковский электромеханический техникум Харьковского Совнархоза (1959 – 1964 роки);
   15 Харьковский электромеханический техникум транспортного строительства (ХЭМТТС) (1964 – 1991 роки);
   16 Харківський електромеханічний технікум транспортного будівництва (ХЕМТТБ) (з 1991 року до нашого часу).