П`ятниця, 20 Липня 2018, 06:48
Вітаю Вас Гость | RSS
Меню сайту
...
...
...
...
Вхід на сайт
Пошук
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 1934
Статистика

Онлайн всього: 2
Гостей: 1
Користувачів: 1
ruyana888

Харківський державний політехнічний коледж (ХДПК)

ІСТОРІЯ КОЛЕДЖУ

СТИСЛА ІСТОРІЯ ХАРКІВСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПОЛІТЕХНІЧНОГО КОЛЕДЖУ

     Харківський державний політехнічний коледж, ХДПК. Чотири навчальних корпуси загальною площею більш, ніж 10 тис.м2, гуртожиток, сучасне устаткування в лабораторіях і обчислювальних центрах, просторі аудиторії і бібліотека, зібрання якої нараховує близько 70 тис. томів. Підготовка студентів за п'ятьма спеціальностями по десяти спеціалізаціям денної форми навчання. Близько 700 студентів денного відділення. Педагогічний колектив, що складається з 70-ти викладачів, майже третина з яких мають вищу кваліфікаційну категорію.
     Комплекс "Трансбуделектро", створений на базі коледжу, до складу якого входять школи, ПТУ, вищі навчальні заклади різного рівня акредитації і виробничі підприємства міста і області. Це сьогоднішній день одного з найстарших навчальних закладів Харкова і України, передісторія створення якого починалася більш, ніж 148 років тому, на початку 70-х років ХІХ століття.

 


     З кінця 60-х років ХІХ століття Харків стає одним з найбільших залізничних вузлів Російської імперії. У зв'язку з цим в регіоні виникає необхідність у кваліфікованих фахівцях залізничного профілю. Одночасно з розвитком залізничного транспорту особливо гостро стала виявлятися нестача техніків середньої і нижчої кваліфікації (машиністів, помічників машиністів, шляхових майстрів, телеграфістів, техніків по рухомому складу, десятників, доглядачів, землемірів, креслярів, рахівників, майстрів, підмайстрів і т.п.) , завжди більш численних, ніж інженерні кадри. Для їх підготовки в 1870 році при станції Курсько-Харківсько-Азовської залізниці в місті Харкові за наказом голови правління дороги Полякова була відкрита Залізнична технічна школа, яка у 1870 - 1871 навчальному році почала навчання приватно, не чекаючи офіційного відкриття, у двох підготовчих класах по програмі двокласного початкового училища. До занять приступили 55 осіб.
     Тільки 1 вересня 1874 року в навчальному закладі був відкритий 1-й спеціальний клас, до цього тут фактично тільки велася підготовка учнів до вступу в технічні училища, однак, оскільки в закладі крім загальноосвітніх дисциплін викладали ще й ремесла, він мав статус технічної школи. На чолі Залізничної технічної школи був поставлений інженер Янчевський у посаді інспектора, він очолював школу з 1870 по 1877 роки.
       У 1875 році ця школа була перетворена в Харківське  технічне залізничне училище (ХТЗУ) і був затверджений його статут. З 1880 року ХТЗУ мало у своєму складі тільки спеціальні класи і перетворилося в техучилище нормального типу.
    До 1878 року навчальний заклад не мав власної будівлі і був змушений проводити навчання ремеслам у майстернях Курсько-Харківсько-Азовської залізниці, а класні заняття вести спочатку в залізничних казармах, а потім - у 4 пристанційних житлових будинках.
     Протягом 1877 - 1880 років для ХТЗУ на станційній площі по вулиці Олександрівській (у даний час вулиця Конарєва) на земельній ділянці в 947,33 кв. сажені, виділеній училищу Правлінням дороги, були побудовані дві кам'яні будівлі - навчальний корпус і навчальні майстерні. Утримувалося училище як на кошти приватних осіб і товариств, так і за рахунок оплати за навчання, яка вносилася основною масою учнів.
     У 1891 році Курсько-Харківсько-Азовська залізниця перейшла в державну власність, у зв'язку з чим ХТЗУ перейшло в тому ж році на державний кошт по МШС (рос. МПС) і стало іменуватися ХТЗУ ПЗ МШС.
     З 1877 по 1883 роки ХТЗУ в посаді начальника училища (за іншими відомостями - завідувача училищем) очолював лікар Моровський, з 1883 по 1888 роки - інженер Петронін, з 1888 по 1908 чи 1910 роки (за іншими відомостями - по 1897 рік) - кандидат математичних наук Д. М. Федоровський *, С 1908 по 1920 роки (за іншими відомостями - з 1898 року) - інженер П. В. Тіханов .
    Усього за 47 років існування ХТЗУ (в період з 1870 по 1917 роки) воно випустило близько 1000 фахівців. Найвидатнішим випускником цього періоду, безумовно, є Степан Васильович Гризодубов (випускник 1904 року), один з перших російських авіаконструкторів і льотчиків.
    Після Жовтневої революції в 1917 році Харьківське технічне залізничне училище було перетворено в середню професійно - технічну школу під найменуванням ,,Харьковское средне залізничне технічне училище" (за іншими відомостями - Харьківське средне-технічене училище НКШС). У 1920 році це училище було реорганізовано в Харьківський технікум механічної специальності НКШС (ХТМС НКПС), його начальником стає інженер І. Дирда, що очолює технікум з 1920 по 1925 рік. З 1925 по 1929 рік (за іншими відомостями - по 1930 рік) посаду директора ХТМС займає викладач І. А. Беседовський . У 1929 році розпорядженням Наркомату шляхів сполучення (НКШС, рос. НКПС) ХТМС і ще два інших технікуми - експлуатаційний технікум, який існував з 1920 року, розміщений по Свердловському провулку і вечірній технікум механічної спеціальності, який існував з 1925 року, розміщений у приміщенні ХТМС - були реорганізовані в один навчальний заклад,, Харьковский объединённый техникум шляхів сполучення НКПС "(ОТШС). Начальником ОТШС був призначений колишній начальник ХТМС І. А. Беседовський .
     За 10 років існування (1920 - 1931 роки) ХТМС і ОТШС випустили більш ніж 300 фахівців. У 1930 році в Харкові наказом НКПС від 08.07.1930 р. був організований залізничний ВНЗ (рос. ВУЗ) широкого профілю - Транспортно - тяговый институт (у даний час ХарДАЗТ - "Харківська державна академія залізничного транспорту", що носила донедавна назву "Харьківський інститут інженерів транспорта", ХІІТ). Його організація проводилась головним чином на матеріально-технічній і педагогічній базі ОТШС: частина устаткування, студенти старших курсів механічного відділення і найбільш кваліфіковані викладачі технікуму були передані новому ВНЗ.
     На базі устаткування, що залишилося, і будівель наказом № 285 по Південній залізниці від 30.06.1931р. був відкритий Харьковский железнодорожный учебный комбинат ПЗ НКПС, до складу якого увійшли всі харківські технікуми залізничного напрямку підготовки, Центральні курси підготовки і підвищення кваліфікації та Інженерно-технічні курси. Ядро педколектива Учкомбіната склали викладачі, що залишилися в ОТШС, у ньому продовжили навчання студенти, що не перейшли в Транспортно-тяговый институт і інші навчальні заклади, а також студенти інших технікумів, що ввійшли до складу Учкомбіната. Директором Учбового комбината ПЗ був тим же наказом по ПЗ призначений викладач В. П. Аушев (за іншими відомостями він був призначений директором ОТШС ще в 1930 році). В. П. Аушев  займав цю посаду до кінця 1931 року.
     Харківський учкомбінат був одним із самих великих учкомбінатів НКШС того часу за масштабом підготовки фахівців і самим повним у відношенні кількості спеціальностей, за якими проводилося навчання. Так, одночасно навчалося 28 - 30 груп, а загальна кількість учнів по комбінату доходила до 900. У зв'язку з цим у 1930 - 1932 роках був капітально перебудований і розширений навчальний корпус комбінату, розташований по вул. Червоноармійській, 3 (двоповерховий будинок був перебудований у чотириповерховий), на території було побудовано нову будівлю їдальні і навчальних майстерень, а старе приміщення майстерень передане під лабораторний корпус. Отримані були і нові приміщення під гуртожиток на вул. Червоноармійській, 10 і на платформі Карачёвка у передмісті Харкова. У 1932 році директором учкомбіната стає викладач Г. Я. Маслов , який працював у цій посаді до 1933 року, його заміняє інженер Бухін, який займав посаду з 1933 по 1934 рік. У 1934 році в посаді директора учкомбінатом керує викладач В. П. Зембицький . У 1934 році істотно змінилася внутрішня структура Харківського учкомбіната: у ньому були залишені тільки спеціальності, що базуються на електротехнічній основі викладання - зв'язок і СЦБ (сигналізація, централізація і блокування). Крім цього, з його складу був виведений курсовий сектор, надалі робота курсів по перепідготовці кадрів відновлялася лише епізодично.
     Після реорганізації навчальний заклад одержав і нову назву - Харківський електротехнікум НКШС (ХЕТ). За даними 1939 - 1940 навчального року ХЕТ мав у своєму складі 28 викладачів і 20 навчальних груп із загальною кількістю учнів 548 чоловік. З 1934 по 1935 рік технікум очолював у посаді директора викладач Г. В. Чудновський, з 1935 по 1937 рік - інженер Г. М. Збарський, а з 1937 по 1944 рік - знову Г. В. Чудновський.
     З 1938 року в технікумі вперше почало працювати заочне відділення з контингентом у 48 чоловік. Як один із кращих технікумів на Україні, ХЕТ був у методичному відношенні опорним технікумом у м. Харкові до 1941 року.
     З початком Другої світової війни частина учнів і викладачів ХЕТа були призвані або пішли добровольцями в діючу армію. Восени 1941 року після одержання наказу Наркома Шляхів Сполучення про евакуацію ХЕТ був  евакуйований на станцію Тайга Томської залізниці. При проїзді технікуму через Новосибірськ був отриманий наказ ГУУЗа (Главного управління учбових закладів) МШС, що знаходився тут в евакуації, здати навчальне устаткування і передати частину учнів Томському експлуатаційному електротехнікуму. Після прибуття на станцію Тайга на базі технічної школи машиністів і педколектива ХЕТа був згідно з тим же наказом організований Харківський технікум паровозного господарства, що оголосив набір учнів і з лютого 1942 року почав свою діяльність.
     За час перебування в евакуації технікум зміг стати нормально функціонуючим навчальним закладом, мав усі 4 курси з загальною кількістю учнів до 400 осібі дав один випуск у кількості 32 особи. Після звільнення Харкова був отриманий наказ НКШС про реевакуацію технікуму. На початку вересня 1943 року технікум повернувся в Харків. У зв'язку з тим, що основний навчальний корпус по вул. Червоноармійській, 3 був цілком зруйнований, технікуму був виділений чотириповерховий будинок по вул. Дмитрівській, 26, що вимагав капітального ремонту (до революції - дохідний будинок, будівля еклектичної архітектури спорудження 1904 року, архітектор Ф. А. Кондратьев). За порівняно короткий час були проведені відновний ремонт лівого флангу нового головного навчального корпуса по вул. Дмитріївській, 26, цілком відремонтовані будівлі на вул. Гончарівській і у Свердловському провулку, частково обладнані кабінети і лабораторії, організовано набір учнів на 1-й і 2-й курси та укомплектовано педколектив. 1 вересня 1944 року технікум почав 1944 - 1945 навчальний рік. Наказом від 8 березня 1945 року № 124 Комісії ВКВШ Харківський технікум став опорним у місті Харкові. Через кілька років він передав цю роль Харківському будівельному технікуму, а сам став до 1954 року опорним технікумом галузевого типу (серед технікумів ПЗ).
     Після повернення з евакуації навчальний заклад, що носив назву Харківський технікум паровозного господарства, переключився на підготовку фахівців зі своїх колишніх спеціальностей - СЦБ і зв'язку. У 1947 - 1948 роках йому був доданий ряд економічних спеціальностей, у 1944 році йому було надано назву Харківський технікум залізничного транспорта НКШС "(ХТЗТ НКШС, з 1946 року - ХТЗТ МШС ). У 1952 році економічні спеціальності були передані знову створеному 2-му Харківському технікуму МШС, а сам він став проводити підготовку по спеціальностях "Провідний зв'язок на залізничному транспорті","Автоматика і телемеханіка на залізничному транспорті" і "Енергопостачання і енергетичне господарство". З 1952 року технікум одержав назву "Харківський електромеханічний технікум МШС "(ХЕМТ). У 1944 році Г. В. Чудновського  на посаді директора технікуму змінив інженер Травкін, який працював у цій посаді до 1946 року. В наступні роки посаду директора займали інженер Шкляр - 1946 рік, інженер Анурєєв - з 1946 по 1947 роки , інженер А. А. Аракчєєв  - з 1948 по 1950 роки.
     З 1951 по 1971 рік посаду директора технікуму займав інженер - зв'язківець Веніамін Олександрович Чунарьов. У 1954 році було організоване Міністерство транспортного будівництва, у ведення якого і був переданий ХЕМТ. Технікум став проводити підготовку кадрів за тими ж спеціальностям з будівельним ухилом і був перейменований у "Харківський електромеханічний технікум Міністерства транспортного будівництва СРСР "(ХЕМТТБ). В роки існування в СРСР совнархозної системи (1959 - 1964 роки) технікум був переданий Харківському Совнархозу, а в 1964 році повернутий у ведення Мінтрансбуду СРСР. До 1950 року був цілком відремонтований навчальний корпус по вул. Дмитріївській, 26, створений лабораторний корпус у будинку на Свердловському провулку, 1, введено в дію старий гуртожиток по вул. Гончарівській, 13 і отримано новий гуртожиток по вул. Каширській, 12.
    У зв'язку з нестачею навчальних площ навчальні майстерні і їдальня технікуму були розміщені в підвальному приміщенні головного корпуса по вул. Дмитріївській, 26. У 1950 році (по іншим даним - фактично в 1948 році, а офіційно - у 1952 році ) у технікумі для допомоги предметним комісіям був організований педагогічний (методичний) кабінет, що функціонує і в наш час. У 60-х роках ХХ століття поруч зі старим був побудований і обладнаний новий навчальний корпус на 700 учнівських місць (зданий в експлуатацію в 1968 році), перепланований і відремонтований старий навчальний корпус на 350 місць по вул. Дмитрівській, 26. Старий і новий корпуси в 1969 році  були з'єднані критим переходом і склали єдиний навчальний комплекс. Будинок по Свердловському провулку, 1, у якому розміщався лабораторний корпус, було цілком отримано в розпорядження технікуму і в ньому були обладнані навчальні майстерні. У цей же період був відремонтований гуртожиток на 125 місць по вул. Володарського і побудовані нові гуртожитки на 300 і 632 місця.


    Через 100 років після заснування технікум являв собою крупний навчальний заклад всесоюзного значення, що у 1970 - 1971 навчальному році мав у своєму складі 31 навчальну групу (912 осіб) на денному і 561 особи на заочному відділеннях (у післявоєнний період відкрито з 1 вересня 1963 року), педколектив нараховував близько 60 викладачів. С 1971 року технікум очолив інженер Борис Васильович Сосюрко, який працював у цій посаді до 1979 року.

     У дні святкування ювілею, 21 жовтня 1972 року за успіхи в підготовці фахівців і в зв'язку з 100-річчям з часу заснування технікум був нагороджений орденом "Знак Пошани". У цей період ХЕМТТБ вів підготовку фахівців з тих же трьох, які стали вже класичними для нього, залізничним спеціальностям: "Автоматика і телемеханіка ", "Провідний зв'язок" і "Енергопостачання ". Під кінець 1975 року кількість учнів збільшилася до полутора тисяч, щорічний випуск склав близько 400 осіб. 8 У 1977 році був зданий в експлуатацію новий лабораторний корпус, упритул прибудований до нового навчального корпуса. Його будівля органічно вписалася в існуючий раніше навчальний комплекс із двох будівель. Здача лабораторного корпуса дозволила значно розширити площі основних лабораторій для вивчення спеціальних дисциплін і перевести навчально-виробничі майстерні з корпусу по Свердловському провулку, 1 в основний навчальний комплекс з одночасним збільшенням відведеної для них площі. Таке зосередження всіх навчальних підрозділів у єдиному комплексі будівель позитивно відбилося на організації навчального процесу в цілому, на той момент був цілком ліквідований дефіцит навчальних площ у технікумі. У будівлі по Свердловському провулку, 1, яка звільнилася, були розміщені малий спортивний зал, склади, а частину приміщень навіть було здано в оренду БМП-803. С 1979 року директором ХЕМТТБ став інженер-економіст Михайло Петрович Бочарніков, який очолював технікум до кінця 1997 року. У цей період розширилася діяльність заочного відділення і Курсів підвищення кваліфікації (КПК) Міністерства транспортного будівництва, що періодично відновляли роботу при технікумі, зокрема, на Курсах підвищення кваліфікації навчалися не тільки фахівці Минтрансстроя СССР, але і громадяни Болгарії, Ірану, Куби.
                             
 
Чунарьов В.О.                                     Сосюрко Б.В. 
          
 Бочарніков М.П.                                 Немченко В.М.
     У 1989 році в технікумі була відкрита нова спеціальність "Монтаж і експлуатація електроустаткування підприємств і цивільних споруд ". Ця подія знаменна тим, що відкриття нової спеціальності відбулося вперше з 1952 року, коли остаточно склався той набір класичних спеціальностей, за якими і велася підготовка учнів усі ці роки. Крім того, вперше за всю історію ХЕМТТБ нова спеціальність не мала залізничної спрямованості. З цього моменту починається різке розширення напрямків, по яких технікум веде підготовку, що останнім часом має вирішальне значення для розвитку будь-якого навчального закладу. У середині 70-х років ХХ століття ХЕМТТБ стає базовим технікумом Головного управління навчальних закладів Міністерства транспортного будівництва СРСР із питань наукової організації, технічного і естетичного забезпечення навчального процесу.
     У 1991 році ХЕМТТБ був підпорядкований Міністерству освіти України. У листопаді 1997 року (у рік святкування 125-річчя з дня заснування) технікум очолив випускник ХЕМТТБ 1974 року, інженер - СЦБіст, досвідчений викладач, голова студентського профкому протягом ряду років Віталій Миколайович Немченко, він обіймає посаду директора до нашого часу. З його приходом у 1998 році були ліцензовані відповідно до нових вимог Міністерства освіти України чотири діючі спеціальності і розгорнута інтенсивна робота з відкриття нових напрямків підготовки фахівців.
     У 1999 році в технікумі відкриваються відразу три нові спеціальності: "Обслуговування устаткування і систем газопостачання", "Обслуговування і ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів" і "Бухгалтерський облік". При цьому в будівлі по Свердловському провулку, 1 було ліквідовано малий спортивний зал і склади (перенесені в другий навчальний корпус), а на площах, що звільнилися, були розміщені лабораторії для вивчення спецпредметів за фахом "Обслуговування і  ремонт електроустаткування автомобілів і тракторів". Таким чином, технікум з мінімальними витратами фактично одержав у своє розпорядження четвертий навчальний корпус, що якомога краще відповідає специфіці проведення занять по даній спеціальності (при ньому є окремий обгороджений двір з декількома боксами). Ще через два роки, у 2001 році, відкривається спеціальність "Обслуговування комп'ютерних та інтелектуальних систем і мереж". Відкриття останньої спеціальності стало логічним продовженням корінної модернізації комп'ютерного парку технікуму, що послідовно ведеться з 1997 року.
     20 квітня 2016 року Харківський ордена "Знак Пошани" електромеханічний технікум транспортного будівництва (ХЕМТТБ) наказом Міністерства освіти та науки України №440 було перейменовано на Харківський державний політехнічний коледж (ХДПК). 

   

   


     Сьогодні колективом коледжу інтенсивно обновлюється та удосконалюється матеріальна база традиційних напрямків підготовки і створюється база для нових спеціальностей та спеціалізацій.

    Таким чином, на сьогоднішній день ХДПК веде підготовку фахівців з п'яти спеціальностей (Перелік - 2015) за десятьма спеціалізаціями на трьох денних відділенняхі на відділенні довузівської підготовки. Підготовчі курси різної тривалості, організовані при коледжі, допомагають абітурієнтам підвищити рівень своєї підготовки по загальноосвітніх предметах перед вступом. На базі ХДПК у 1998 році був створений комплекс "Трансбуделектро", до складу якого входять, з одного боку, школи і ПТУ, що допомагають формувати контингент вступаючих до коледжу, а з іншого боку, вищі навчальні заклади різного рівня акредитації і промислові підприємства міста і області, що надають студентам місця для проходження виробничої практики.
     Після закінчення коледжу частина студентів продовжує свою освіту у ВНЗ або приходить на роботу на підприємства, що входять у комплекс. Крім цього, з 1998 року коледж входить на правах юридичної особи в сім навчальних науково-виробничих комплексів вищих навчальних закладів ІІІ - ІV рівня акредитації. Усе це дозволяє говорити про те, що і сьогодні, через 148 років після заснування, ХДПК має дуже широкі перспективи для подальшої успішної діяльності і розвитку згідно вимогам часу.

 

     За час свого існування коледж пройшов через наступний ряд реорганізаційних змін, які найчастіше самим докорінним чином торкалися не тільки назви навчального закладу, але і всієї його структури, напрямку і рівня підготовки учнів і масштабу діяльності:
     1 Залізнична технічна школа при станції Курсько-Харківсько-Азовської залізниці в місті Харкові (1870 - 1875 роки);
     2 Харківське технічне залізничне училище (ХТЗУ) при станції Курсько-Харківсько-Азовської залізниці в місті Харкові (1875 - 1891 роки);
     3 Харківське технічне училище ПЗ МШС (ХТЗУ) (1891 - 1917 роки);
     4 Харківське середне-технічне залізничне училище НКШС (1917 - 1920 роки);
     5 Харківський технікум механічної спеціальності НКШС (ХТМС) (1920 - 1929 роки);
     6 Харківський об'єднаний технікум НКШС (ОТШС) (1929 - 1931 роки);
     7 Харківський залізничний учбовий комбінат ПЗ НКШС (1931 - 1934 роки);
     8 Харківський електротехнікум НКШС (ХЕТ) (1934 - 1942 роки);
     9 Харківський технікум паровозного господарства (в евакуації на ст. Тайга Томської залізниці) (1942 - 1944 роки);  
   10 Харківський технікум залізничного транспорту НКШС (ХТЗТ) (1944 - 1946 роки);
   11 Харківський технікум залізничного транспорту МШС (ХТЗТ) (1946 - 1952 роки);
   12 Харківський електромеханічний технікум МШС (ХЕМТ) (1952 - 1954 роки);
   13 Харківський електромеханічний технікум Міністерства транспортного будівництва СРСР (ХЕМТТБ) (1954 - 1959 роки);
   14 Харківський електромеханічний технікум Харківського Совнаргоспу (1959 - 1964 роки);
   15 Харківський електромеханічний технікум транспортного будівництва (ХЕМТТБ) (1964 - 1972 роки);
   16 Харківський ордена "Знак Пошани" електромеханічний технікум транспортного будівництва (ХЕМТТБ) (1972 - 2016 роки);
   17.Харківський державний політехнічний коледж (з 2016 року).